Розвиток приватної медицини і ринку медичних послуг, як будь-якої галузі на початковому етапі, коли ще не набуто достатнього досвіду в тонкощах юридичної і господарської діяльності – часто призводить до неприємних казусів, яких можна уникнути, не наражаючись на санкції і збитки, які неодмінно йдуть за цим.

Наприклад, використання пересувних палатних рентген апаратів. Це досить дорогий прилад, який потребує спеціальних знань, має особливості використання, але має суттєву перевагу – на відміну від стаціонарних, він – мобільний, і тому його можна використовувати періодично і в різних місцях, що робить його незамінним для невеликих клінік і, наприклад, стоматологічних кабінетів.

Тобто, власник (а він же часто одночасно і лікар) стоматкабінету, який має потребу в рентгенівських знімках – може не витрачатись на придбання і введення в експлуатацію великого стаціонарного рентген апарату, який буде використовуватись далеко не щодня. Йому не потрібно ліцензування рентгенкабінету, як такого, не потрібно наявності кваліфікованого спеціаліста-рентгенолога, не потрібно облаштування (з досить жорсткими вимогами) окремого приміщення. Звісно, при цьому він має мати "звичайну" ліцензію на медичну (стоматологічну) практику, але якщо він займається лікуванням – то, певно, що вона в нього вже є.

Є ще суто технічні вимоги – наприклад, середній пересувний рентген апарат споживає від 3 до 15 кВт енергії, і важить до 150 кг, тобто, запрошуючий кабінет має мати легкий доступ і відповідну енергосистему.

При цьому власне пацієнта не треба відправляти кудись, в іншу лікарню, щоб там зробити знімок і потім з ним повернутись на місце проведення лікування, що створює незручності вже для пацієнта, і затягує лікування.

Ще один важливий момент - це обстеження таким апаратом хворих з обмеженою можливістю переміщення, навіть в межах великих лікарень.

Тобто, з‘являється бізнес-ніша для "гастролюючих" пересувних рентген апаратів, як окремого виду діяльності, окремого суб‘єкта господарської діяльності.

При цьому власник такого апарату має зважити на те, що:

  • При придбанні (чи ввезенні) будь-якого рентген апарату його треба реєструвати в Держреєстрі ДІВ, і йому має бути привласнено ідентифікаційний номер;

  • Якщо сам апарат підлягає ліцензуванню (не виключений зі списку обов‘язкових для ліцензування) – оформляється ліцензія на діяльність з використанням ДІВ – це треба перевіряти для кожної конкретної моделі;

  • В будь-якому випадку треба отримувати Санітарний Паспорт – він має єдину форму що для стаціонарного кабінету, що для пересувного апарату;

  • І, звісно, власнику апарату потрібна "основна" ліцензія на здійснення медичної діяльності, але, в першу чергу, державна реєстрація, як суб‘єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, власник пересувного апарату, який не має "постійної прописки" – теоретично, уникає процедури введення в експлуатацію власне Кабінету, тобто, не потребує:

  • Експертизи з розрахунку захисту від рентгенівського випромінювання;

  • зменшує перелік необхідних документів, враховуючи, що сам і приміщення виступає єдиним рентгенівським комплексом.

Але, зважаючи на реалії, та, до того ж, щоб отримати можливість здійснювати послуги не лише "за викликом", а і як власне рентгенкабінету – все ж таки, краще обладнати і ввести в експлуатацію власний "порт приписки", стаціонарний кабінет, але з пересувним апаратом.


 



30-07-2020