І ось настав день якого ми чекали. Чекали його, правда, трохи раніше але уряд, вирішивши виправити свій політичний ляпсус, переніс його на період після відзначення дня пам'яті жертв голодомору. Та все ж в людській свідомості цей день вже тісно пов'язаний з цією сумною датою. Отож знову в черговий раз підскочили ціни і в черговий раз ми виставили двійку в залікову книжку нашого уряду. Та тілкьи хто ж вижене нашу владу з інституту влади як невстигаючу?
Кожен з нас по-своєму сприйняв цю подію, в залежності від температменту. Холерики - з обуренням, меланхоліки - з відчаєм, флегматики - напевно байдуже, а сангвініки - "якось воно буде". Та давайте запитаємо у них самих.
- Моя сестра на протезе, я из другого города приехала. Сметану не могла пол-литры купить.
- Тільки-що продавали по старій ціні. Вони ж то отримали по старій ціні, а продають уже по новій.
- А що ж тепер нова влада зробила? Сама лише спекуляція. Спекулянки ходять з торбами, а нещайний трудящий мусить переплачувати вдесятеро. Бо йому потрібно дітей одягати, обувати, кормити, в школу відправити. та нещасна мати заробить 15-18 тисяч - за що вона купить? народ страждає.
- Треба підняти Йосипа Вессаріоновича і буде порядок, все стане на своє місце.
- Заплатила за квартиру, купила трохи харчів - і все. Хліб ще не купувала, бо нема ані копійки. Що робити - хто його знає?
- Ми добивались вільної України - добились. А що ж ми будемо їсти? Свою вільність? Я приїхав з Магадана - там все набагато дешевше ніж тут. І не хочу тут жити, хоч у мене тут є і кімната, і свій будинок в селі.
- Дали дотацію 30.000, а на ці гроші вийде 30 буханок. А сім'я велика - в нас 4 чоловіки.
- А як ви реагуєте психологічно? Які у вас відчуття? Відчай? Обурення?
- Звичайно обурення! Але ж не будеш стояти і кричати серед вулиці. Одна людина не змінить все, не поверне старі ціни назад. Це потрібно щоб усі люди збиралися і вирішували. І наші депутати повинні вирішувати на рівні уряду.
- Була пенсія 7.000, а зараз ще не знаю яка буде. Але головне, що у мене зять вже не працює з Нового року, потрібно допомагати бо два внуки.
- Не пропадемо. Ще не таке переживали.
Так, у багатьох людей сьогодні обурення, відчай, страх і образа на душі. Хто б міг подумати, що у мирний час маючи величезні природні багатства Україна буде балансувати на грані голоду. І це не перебільшення. У багатьох сім'ях сьогодні економлять на харчуванні, не дозволяючи собі ні м'яса, ні ковбас, щонайгірше овочів і фруктів, які теж дорогі. З голоду у нас, сподіваюсь, ніхто не помре. Не повинно так статись.