Хто не любить гортати старі альбоми, вдивлятись навіть у незнайомі обличчя, пробувати прочитати по якихось ледь вловимих ознаках чужу долю, гадати: "Хто ж вони були - ці люди?". З тих пір як винаходи трьох батьків фотографії Нєпса, Дагера та Талбота завоювали світ люди люблять і мають можливість фотографуватись, бажання зупинити мить, залишитись хоча б на папері ось таким як зараз, адже завтра ти вже будеш зовсім іншим.
Наша коротенька розповідь має на меті познайомити лише з леякими експонатами виставки старої фотографії кінця ХІХ початку ХХст. з фондів волинського краєзнавчого музею. Особливістю виставки було те, що в ній експонувались лише оригінали, які ніколи не були представлені в стаціонарній експозиції. Всі вони, за незначними винятками, експонувались вперше.
Фотографування тоді - це була ціла подія, обряд. Колись фотографувались не так часто як тепер. Робили це звичайно в неділю, в свято, з приводу якоїсь важливої в житті події.
Виставка - як розгорнутий альбом. Про кожне фото в ньому можна щось розповісти, кожна група фотокарток дає якусь інформацію. Бо кожна людина - то цілий світ.