У світі існує такий популярний вид активності, як подолання трекінгових маршрутів. В Україні ми звикли, що такий похід можливий лише в горах. По гірських стежинах ми зустрічаємо вказівники (марки), які допомагають нам не зійти зі шляху. Втім, чомусь уявити, що ми таким чином мандруємо по Волині – незвично. Але така можливість є. Бо у нас є багато туристичних шляхів мальовничими місцями краю. І вже незабаром з’явиться ще один — великий історико-культурний екомаршрут «Волинський спадок».



Безпосередньо його нанесенням займається керівник туристичного клубу «ANTAR» Тарас Сиротюк. Він, як спеціаліст зі створення та маркування туристичних шляхів, популяризує в області культуру так званого хайкінгу, що передбачає похід по маркованих маршрутах.

Тож до вашої уваги розмова саме на цю тему. Ми запитали у Тараса, що собою являє процес маркування та дізналися особливості розробки шляху для туристичного маршруту «Волинський спадок».

Розкажи про себе, як почав займатися туризмом?

Активно займаюся туризмом з 1999 року. Це вже 22 роки. Відлік веду з того моменту, коли вперше пішов на туристичний гурток. Я сам родом з Володимира-Волинського. Пригадую, як був малим, мій дід брав із собою у навколишні ліси. Ми постійно мандрували. Він мене багато чому навчив, наприклад, як вести побут на природі. З  2005 року почав ходити у гори, а через чотири роки повів групу сам. У 2015 році ми заснували туристичний клуб «ANTAR». Уже були за полярним кругом. Їздили в Італію, Румунію, Польщу.

Зараз постійно організовуємо сплави.  До речі, вважаємо нашим невеличким досягненням, це секретний проектик (ред. - посміхається), ми перевчили вживати слово байдарка. Правильно говорити: каяк і каякінг. Чому так? Бо скрізь у світі цей човен називається каяк.  Назва від народів-засновників. Каяк – це човен, вузький, довгий, з каркасом і оболонкою. А байдаркою його прийнято називати в Росії, Білорусі, Україні, Казахстані. Також активно зараз популяризуємо пакрафтинг. Це суміш гірського каяка і рафту. 

Діяльність поширилася на громадські ініціативи, виступали співорганізаторами туристичних змагань «Доброволець» та спільно організовували екологічні сплави.

Разом з тим у 2015 році почали займатися розбудовою туристичних шляхів на Волині. 



Якщо конкретніше про маркувальну роботу, з чого починав?

Познайомилися з Клубом екологічного туризму і разом з ними, як підрядники, брали участь в реалізації грантового проекту. Один з етапів – якраз створення екологічних шляхів. Давно хотіли це робити і придивлялися, де це можна втілити на Волині.  Враховуючи, що у світі супер популярний пішохідний туризм і цього є досить багато. Але в нас чомусь є обмежене сприйняття, що поїхати на природу – це тільки риболовля, полювання, шашлики. А розуміння, що можна просто погуляти, походити – немає. Ми відчуваємо, що таку культуру потрібно агресивно популяризувати. Потім, у 2016 році,  у нас було приватне замовлення екопарку на Волині. І поступово для різних громад області ми почали створювали такі шляхи.


До речі, як людям орієнтуватися під час такої подорожі?

В Україні є затверджений державний стандарт «Знакування туристичних шляхів», який абсолютно не придатний для того, щоб його використовували. Автори стандарту проробили титанічну працю, проаналізували світові стандарти і вирішили з цього всього зробити щось своє, яке б відрізнялося від інших. Я розумію їх, як людей, що хочеться зробити щось оригінальне, але на практиці виходить дуже ніяк. 

Перші рази маркували згідного цього стандарту. Далі ми від нього відійшли повністю. Зконтактували з організацією «Карпатські стежки», яка займається створенням мережі маркованих туристичних маршрутів та їхнім утриманням на території Українських Карпат. Потім почали співпрацювати з польським краєзнавчим товариством якраз у плані маркування туристичних шляхів.  Тож ми зараз використовуємо методичні вказівки «Карпатських стежок» та норми маркування польського стандарту. Також подорожуємо і бачимо, як це організовано у світі. Тому ми хочемо, щоб це було максимально наближено. Ще ми керуємося тим, що значна частина людей їздить відпочивати у Карпати. Вони бачать, як там промаркований туристичний шлях. Відповідно, щоб і у нас  не губилися і розуміли, робимо все те саме. Ти навіть на підсвідомому рівні бачиш: ага, марка, значить усе добре, можна йти далі.

А наближено до польського тому, що це наш найближчий  сусід. З Польщі можуть їхати туристи.  Вони часто приїжджають, цікавляться. Це дасть нам  можливість співпрацювати у майбутньому при створенні піших переходів в межах Шацького нацпарку чи Західного Побужжя. Тут ми можемо з’єднуватися з їхньою мережею, тобто виходити у світову мережу. Це такі плани на перспективу та майбутнє. 

Що передбачає процес маркування?

Оскільки у мене є досвід в організації мандрівок, то це стало великим плюсом у створенні маркованого туристичного шляху. Ми знаємо, як правильно організувати цей процес: від кількості переходів між об’єктами до визначення ділянок, які можуть бути цікавими. Знаємо безпечні місця, зазначаємо інфраструктурні об’єкти, які потрібні для забезпечення мандрівки. Чим далі ми рухалися, тим більш цікавою виявлялася робота.

А про сам процес розповім детальніше на прикладі туристичного шляху «Вовчак: Волинська січ», який ми розробили у 2019-2020 році з «Волинською фундацією» та Українським інститутом національної пам’яті. Робота була дуже цікава, адже була величезна маса історичних об’єктів. Хоча інформації про неї було обмаль. Тож першим етапом стала розвідка. Спочатку збирали інформацію, яка знаходиться у вільному доступі. Пізніше були виїзди на місця. Вже безпосередньо з місцевими жителями, краєзнавцями,  істориками досліджували ці об’єкти. Планували, як правильно між собою їх з’єднати . Знову ж таки ми проходили повністю маршрут, щоб записати чистий трек. Відповідно до нього ми вже мали інформацію по відстані до об’єктів, між ними та між точками інфраструктури. І лише після затвердження остаточного варіанту ми перейшли до маркування на терені. Наносили туристичну марку на природні та штучні об’єкти. Де це дозволяється. А де не дозволяється або ж де необхідно рознести шлях -  встановлювали стовпи і кріпили вказівні таблиці. Останній етап – розміщення інформаційних стендів.



А щодо «Волинського спадку», які його особливості?

Волинський спадок – це маркований туристичний шлях за маршрутом «Волинський спадок», протяжністю приблизно 150 кілометрів. Об’єднує між собою величезну масу різних об’єктів.  Долати цей маршрут можна буде пішки, велосипедом або власним транспортом. Посередині ми його розділимо лінією та утворимо «вісімку», щоб зробити два менші кола. Сама лінія буде проходити по долині річки Путилівка через Цумань і виходитиме до санаторію «Червона калина».

До основних пунктів, звідки можна буде починати ходити цей шлях – це Дерно, Клевань, Деражне, Олика, Городище. До них можна дібратися громадським транспортом чи власним. Враховуючи те, що можна проходити менші кола, транспорт можна залишати у населеному пункті. Робити менше кола і переїжджати. 

Ми намагаємося розробити маршрут, який буде максимально підходити усім групам людей. Щоб і походити, і погуляти, і подивитися.

Також ми під час роботи будемо визначати місця під ночівлю та інші інфраструктурні моменти. Це місця парковок, ночівлі, питна вода, оренда спорядження, екскурсії.
Плюс на інформаційний буклет  та сайт нанесемо уже існуючі екостежки. Наприклад, є дуже класні оглядові майданчики для бьордвочінгу. Не забудемо і про важливі інфраструктурні об’єкти: поліція, рятувальна служба. 

А стенди будуватимуться дизайнером таким чином, щоб вони містили максимальну кількість корисної інформації. 

І наостанок, який буде результат від цього проекту?

По охопленню та відстані – це найбільший туристичний шлях на Волині. Ми охоплюємо майже все: історичні, природні об’єкти, цікаві місця, незвичні ландшафти. Стартувати можна будь-де. Перевага також, що через Клевань проходить міжнародна траса. Тож сподіваюся, що «Волинський спадок» дасть поштовх для активного пішохідного туризму у нас в області.

До речі, для туристичних маршрутів не потрібно вигадувати нічого грандіозного. Замок чи озера Волині. Ці речі вже є класними. Лише потрібно дві речі  - туалет та дорога. Все. Щоб він був чистий і щоб можна було б туди заїхати. У нас все круто, надзвичайно класна природа. 

 Маршрут “Волинський спадок” реалізує ГО “Волинська фундація” у партнерстві з Українською природоохоронною групою - UNGG, як проект, що був підтриманий в рамках конкурсної програми “Культура+” Українського культурного фонду.

Маршрут матиме протяжність близько 150 кілометрів. Пролягатиме суміжними громадами Волинської та Рівненської областей: Цумань, Олика, Деражне, Клевань, Білів, Пересопниця.

#запідтримкиУКФ #волинськийспадок #VolynHeritage

Розмову підготувала прес-служба проекту
Контактна особа: Юлія Грищук, 095789143

 


22-04-2021