У селі Воля Любитівська увічнили пам'ять загиблих у 1939 році українців

  Звістка про те, що неподалік в лісі вбили невідомих людей, облетіла село у вересні 1939-го. Пенсіонерка Раїса Новосад пригадує, що розповідала їй про трагедію свекруха.
  Саме місцеві жителі й були ініціаторами увічнення пам'яті загиблих. Навесні 2010-го порушили це питання перед головою облдержадміністрації Борисом Клімчуком, для якого Воля Любитівська — рідне село. Справа зрушилась: погодили місце спорудження пам'ятника, зібрали скупі свідчення очевидців трагедії.
  І досьогодні невідомі імена та прізвища загиблих. Жодної інформації про трагедію не містять й архіви. Відомо лише, що всі вони — українці й були в'язнями польської тюрми. Таких “білих плям” в історії подій початку другої світової війни на Волині вистачає. Дослідити їх — справа істориків. Пам'ятати про безневинні жертви - обов'язок кожного.
  Опрацювавши зібрані матеріали, учасники пошукових робіт запропонували викарбувати на пам'ятнику простий і лаконічний напис. А ключове слово у ньому - пам'ять.
  Благочинний Ковельського міського округу УПЦ протоієрей Володимир Ровінський та настоятель сільського храму Микола Ростун відслужили панахиду за загиблими та освятили монумент. На цьому ж місці Борис Клімчук пообіцяв землякам спорудити ще один меморіал пам'яті: в сусідньому селі Гончий Брід, де в ті роки також безневинно загинули українці.