У селі Секунь відновили обеліск Слави

  Сільський голова Надія Костючик зізнається: про реконструкцію меморіалу селяни мріяли давно. Але лише цього року задумане вдалося здійснити. “Цей обеліск був споруджений в 70-х роках. Оскільки бюджет сільської ради обмежений, то він давно вже вимагав ремонту. Завдяки благодійному фонду Степана Івахіва цього року ми цю проблему вирішили...”
  Жителів Секуня та гостей з Днем Перемоги привітав депутат обласної ради Степан Івахів - “Ми зобов'язані шанувати пам'ять полеглих. Доки стоять такі облеліски, доти наші діти будуть пам'ятати цю історію. Будуть пам'ятати і на цьому і виховуватись”.
  18-річною дівчиною вивезли до Німеччини Уліту Андрусік. І сьогодні, в свої майже 90, вона пам'ятає воєнне лихоліття. “Війна — погане слово. Вже казала, що треба було, щоб стикнулися між собою Гітлер і Сталін, а не стільки людей загинуло через війну...”, - розповідає вона.
  Никандр Антонович Веремчук — єдиний з-поміж 3-ьох жителів села — колишніх фронтовиків, хто зміг прийти на свято самотужки. Для нього звучали пісні та слова подяки у сільському клубі. Йому є що згадати. У нього — свої рахунки з війною. “Я воював на Сандомирському плацдармі, а дійшов я до форсування Одеру, де був поранений... Погане діло — війна...”
  Не забули привітати з Днем Перемоги і ще двох колишніх солдатів тієї війни — Максима Григоровича Ткачука та Григорія Оксентійовича Нойніца. Подібні до їхньої солдатські долі і сплелися 67 років тому воєдино в довгоочікувану Перемогу. Одну на всіх. Ціною в мільйони людських життів. Перемогу, про яку завжди пам'ятатимуть. Яка допомагає нам цінувати мирне життя...