143-а річниця від дня народження Лесі Українки

  З Луцька до Колодяжного Косачі переселяються в травні 1882 року. За споминами сучасників, будинки Косачів у Колодяжному були місцем літературних імпрез: з усього села сходилися люди на шевченківські роковини, різдвяні вертепи, вистави... Селянські звичаї та обряди, їх побут, етнографія давали невичерпний матеріал для творчості.
  Відомо, що сама Леся кохалася в музиці. Особливо органній. Часто грала власні імпровізації, була здібною піаністкою. “Мені часом здається, — писала вона в листі до М. Драгоманова, — що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що «натура утяла мені кепський жарт”. Професор музики Наталія Свириденко, завдяки якій отримав нове життя Лесин рояль, переконана: творчість поетеси так само непідвладна часові, як і музика Баха та Бетховена.
  Леся Українка в Колодяжному почала і написала близько 80-ти літературних творів. Вона записала пісенну частину свята Івана Купала, багато щедрівок, колядок, обрядових пісень. Саме краса волинської природи надихнули Лесю Українку і на безсмертну драму-феєрію “Лісова пісня”.
  Загалом же з цим мальовничим куточком Волині пов'язано чверть століття короткого, але такого натхненного життя Лесі Українки.