Герой нашого часу - Володимир Киян

  Питання, ким бути - для нього не стояло: дід, мама, дядько — всі довкола були військовими. Володимир Киян закінчив Сумський військовий інститут артилерії. Служив артилеристом, потім у десантниках. Був миротворцем в Іраку. І міряв про сильну українську армію. Навіть тоді, коли став їй не потрібний, а його військову посаду скоротили.
  “Він мислив не просто, як офіцер. Він мислив стратегічно - як поміняти армію? Він уже переріс давно свою ділянку роботи в армії. Він писав: “Я не патріот. Я просто роблю свою роботу”. Але, якщо ви зайдете на його сторінку у Фейсбуці, там написано: “Маю честь битися за Україну!” Це так зворушливо...”, - розповідає класний керівник Володимира Кияна Тамара Душенко.
  Класний керівник пригадує: "У школі Володя завжди вирізнявся своєю щирістю і загостреним почуттям справедливості. Він займався бойовими мистецтвами в школі. Колись діти прибігли — і сказали, що хлопці побилися. Я прибігаю, а Вова лежить в крові, а його інший учень лупцює ногами. Я їх розборонила і напала на Вову — як ти міг таке допустити? Ти ж займаєшся бойовим гопаком, карате... А він каже: “Мені тренер сказав, що це заборонена зброя, яку не можна використовувати проти беззахисних”. Він так мислив. Такий він був...
  Як офіцер — Володимир був горою за своїх хлопців. Коли почалися воєнні дії на Сході, пішов у добровольчий батальйон “Шторм”. Згодом таки повернувся в рідну 80-ту аеромобільну бригаду. І опинився під Щастям, де і потрапив в обійми смерті.
  “В квітні місяці, коли я був в зоні АТО, мені не раз з ним доводилося спілкуватися. Він якраз перебував в районі Щастя, в районі цієї станції. Життєрадісна така людина він був. Тобто, людина, яка завжди вірила в перемогу над ворогом. Вірив у те, що його хлопці ніколи цю станцію не здадуть ворогу... Це був дійсно офіцер. Офіцер з великої літери. Таких би побільше в наших Збройних Силах — і наша армія ніколи б жодного метра своєї землі не віддала...”, - пригадує військовий комісар Ковельського ОМВК Сергій Гладун.
  У Володимира залишився маленький син, якого він дуже любив. А у його рідній школі, де вже відкрили меморіальну дошку, незабаром з'явиться і музейний куточок пам'яті Володимира Кияна.
  “В нас в школі існує музей, але його площі не дозволяють зробити таку експозицію безпосередньо в його стінах. Ми хочемо там розмалювати стіни і розмістити відповідні матеріали. Домовилися вже з дружиною, що вона віддасть форму, берет Володі. Тобто, зробимо такий музейний куточок... Ми повинні виховувати дітей на його прикладі. Він вчинив дійсно, як герой...”, - розповідає директор ЗОШ №7 Валерій Кубай.
  Меморіальну дошку на фасаді школи освятили. Прозвучали слова молитви. Пам'ять героя присутні вшанували хвилиною мовчання, вінками та квітами.