Володимир Мовчан: “Я ні секунди не шкодую за тим, що сталося”

  “20 лютого я дуже погано пам'ятаю. Пам'ятаю, піднімався наверх, до Жовтневого палацу. А далі — туман... Куля потрапила в обличчя. Я так розумію, що це була розривна куля... І вона просто розірвала мені лице повністю... Осколки виймали з ока. Казали, що лиця не було...”, - розповідає потерпілий на Майдані Володимир Мовчан.
  Після подій на Інститутській два роки тому Володимир прийшов до тями лише за 1,5 тижня.
  “Спочатку 12-а лікарня в Києві. Потім військовий госпіталь в Кракові, куди мене доправили літаком 21-го числа. Далі лікування в США...”, - говорить Володимир.
  Курс лікування Володимир пройшов в одній із клінік Клівленда в штаті Огайо. Допомагали всі — рідні та земляки-ковельчани, волонтери та українська діаспора в США.
  “Там десятки тисяч людей, які кажуть, що вони українці. Всі дуже переживають за Україну. Дуже стараються. Дуже переживають і чекають, коли та Україна нарешті підніметься”, - каже майданівець.
  Здоров'я уже не повернути. Але Володя і сьогодні не втрачає оптимізму.
  “Око майже не бачить. Сказали, що так воно і буде — вже нічого йому не зробиш. Нічого, є ще ж одне... Вже звик до того. Звик бути таким, який я є...”, - каже Володимир.
  Минулі вихідні провів у Києві, куди Володимира Мовчана та ще трьох волинян запросили для нагородження орденом “За мужність” третього ступеня. Та “справа не в орденах, а в принципах. Я ні на секунду не шкодую за тим, що сталося. Я зробив би це ж саме і зараз...”, - каже співрозмовник.
  На місці, де у Ковелі облаштували стелу пам'яті героям Небесної сотні Володимир зустрів волонтерку Катерину Кухаренко. Їм є що згадати. І є про що мріяти.
  “Відчуття двоякі. Але я - оптимістка. Бачу, що зміни йдуть. Народ прокидається. І той, хто був активним, той і залишається таким. Вірю, що все у нас буде добре у нас в Україні. І дуже приємно було побачити Володю. Обличчя у нього змінилося. Це все, дякуючи нашим людям, що пішла інформація... Допомогли наші люди з американської діаспори. Це дуже приємно...”, - говорить волонтер Катерина Кухаренко.
  Але українці самі повинні змінити свою країну. Щоб бути гідними пам'яті тих, хто поклав заради таких змін найдорожче — своє життя.