Ковельські пенсіонери з успіхом опановують мистецтво Мельпомени

  В репертуарі ковельських студентів-театралів вже значаться “Наталка-Полтавка” Котляревського та “Кайдашева сім'я” Нечуя-Левицького. А все починалося з її улюбленого Пушкіна та поеми “Цигани”. Нинішня постановка — ще один рімейк спектаклю, який вони вперше зіграли п'ять років тому.
  “Завжди нервуємо, як і всі люди. Переживаємо, що щось не так виходить. Але, коли виходимо на сцену — мої артисти класні і впевнені! І виконують все, що задумували... І получається, як слід...”, - каже режисер-постановник самодіяльного театру Марія Батраченко.
  Режисеру та артистам сповна вдалося відтворити романтичну та колоритну картину життя циганського табору. Екс-голова окружної виборчої комісії Володимир Ваврисюк досить органічний в образі циганського барона. А його дружина Валентина — душа спектаклю у ролі юної циганки Земфіри.
  Між театральною сценою і публікою — жодних перепон. Тому емоції артистів передаються глядачам майже зі швидкістю світла. І не залишають байдужими нікого.
  “Це справжній прорив емоцій. Була гордість за те, що в нашому Ковелі є такі люди. Кожна людина — особистість. Марія Павлівна — вона “розумниця”. Вона настільки гарно підготувала це дійство, цей спектакль. За Валентину Ваврисюк - я просто в захваті від неї. Коли вона співає, серце тріпоче, сльози навертають. Вони є професіоналами. Я з впевненістю можу сказати: і на професійній сцені не завжди побачиш такого дійства, як ми сьогодні побачили...”, - говорить глядач спектаклю Людмила Стахорська.
  Театр — одна з форм роботи слухачів мистецького факультету університету третього покоління, який у Ковелі існує вже 11 років. Організатори вишу для пенсіонерів переконані: студентське життя на пенсії не лише можливе, а й необхідне.
  “Ковельчани бажають змістовно і ініціативно проводити свій вільний час, своє дозвілля. Вони прагнуть до нового, хочуть знати і про те, що робиться в місті, і про те, що нового в законодавстві. Вони отримують знання з основ медицини, на тц теми, які їх цікавлять. Вони займаються також в басейні, за що влада проплачує комунальні послуги. Університет — це надбання громади. Він - є, був і буде. І сьогоднішнє закриття академічного навчального року, присутність слухачів, виступ наших артистів-аматорів — все це свідчить про те, що університет живе.”, - каже директор міського терцентру соціального обслуговування Ніна Хільчук.
  З нагоди завершення 11-го академічного навчального року в університеті його слухачів привітав перший заступник міського голови Михайло Гетьман:“Дуже добре і приємно, що ви є такі оптимісти. Не дивитесь у паспорт — і не треба туди заглядати. Завжди відчувайте себе настільки, якими ви є. І тоді завжди будете молодими... Дозвольте побажати вам міцного здоров'я, наснаги, терпіння, розуміння. І продовжувати навчання у вашому університеті при гарному міцному здоров'ї... Десь будемо підтримувати один одного, бо підтримку вашу ми відчуваємо. І зі свого боку ми завжди будемо старатися допомогти вам у ваших гарних починаннях...”
  Велику університетську родину щороку поповнюють нові студенти — люди, які хоча і здолали пенсійний рубіж життя, проте не втратили творчої енергії та жаги до знань.
  “Я уже 6 лет собиралась сюда прийти, но все никак не получалось. Вот в прошлом году Ангелина Ивановна, моя подружка сказала, что отказы не принимаются и мы идем записываться. Я человек очень активный. Поэтому, как говорят “Сапка и фартук — для семьи, а университет — для души...”, - каже слухачка університету Людмила Мартинюк.
  А домашнім завданням на канікулах для студентів університету є відпочити та набратися сил. Аби з осені знову доводити всім і собі, що життя на пенсії тільки починається...