Назавжди 29: ковельчани віддали останню шану молодому Героєві Богдану Степанюку

Він навіть не встиг зустріти своїх 30, бо кляті росіяни відібрали у нього життя. Тепер Богдану Степанюку, якого сьогодні провела Ковельська громада в останню земну дорогу, назавжди – 29.

Наш захисник – з героїчної родини, родини патріотів, чоловіки якої стали на захист своєї країни. Молодший брат Богдана Назар, якому лише 23 роки, ще до війни підписав контракт. Він служить в зенітно-ракетних військах. Батько Микола Іванович добровольцем пішов на третій день війни. Воюють і його брати, на фронті також рідний брат мами нашого загиблого Героя. Зрозуміло, що і Богдан, за таких умов, не міг не опинитись у Збройних Силах.

Звичайний хлопець, який народився у Ковелі, навчався у нашій школі №13, спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів здобув у Луківському професійно-технічному училищі. Працювати йому довелось на різних роботах, їздив і до Польщі, був завідувачем складу оптової бази у Ковелі.

Коли розпочалась війна, він, як і всі з його сім’ї, прагнув бути серед захисників своєї країни. Хлопець пройшов військо-лікарську комісію, але спочатку його не взяли у військо. Та у жовтні 2023 року Богдан був мобілізований.

Потрапив у стрілецьку роту військової частини 1141 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Пройшов навчання. Потім були служба на Волині, Рівненщині. На початку листопада його підрозділ передислокували на передові рубежі – Запорізький напрямок. Поруч служив брат Назар, який , як більш досвідчений воїн, зробив усе, щоб допомогти Богдану адаптуватись на новому місці.

Їм вдалось декілька разів зустрітись. 10 листопада хлопці були на перепочинку, грали в нарди. Зайшов командир і сказав, що потрібно чотирьом людям піти на бойове завдання. Богдан швидко зголосився. Це була остання зустріч братів.

Фронтові реалії змінили Богдана. Мама розповідала, що зазвичай він зрідка говорив про особисте. Коли ж опинився на фронті, потрапив туди, де палає справжнє пекло, зателефонував рідній людині, вони довго розмовляли.

Богдану хотілось виговоритись, поділитись. А в одній із останніх переписок Алла Валентинівна попросила сина берегти себе. На що він відповів смайлом, який віддає честь. Їх зв’язок обірвався.

З 10 листопада Богдан вважався зниклим безвісти, доки один із побратимів, який повертався пораненим з позицій, не побачив загиблого воїна.

Життя Богдана обірвалось внаслідок мінометного обстрілу позицій поблизу населеного пункту Новоданилівка Запорізької області.

«Ми сьогодні зібрались на цій площі не лише, щоб попрощатись з молодим захисником Богданом Степанюком, але й подякувати йому і його героїчній родині, в якій кожен чоловік – воїн, захисник. Подякувати за мужність, відвагу, за те, що вони стоять за нашу країну. Низький уклін батькам Аллі Валентинівні та Миколі Івановичу за Богдана. Щирі співчуття усім, хто знав і любив нашого Героя», – сказав під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.

За словами брата Богдана Назара, у нас дуже довгий шлях до Перемоги. Тому Герої не лише ті, хто повертається додому «на щиті», це кожен, хто зараз боронить державу, кожен, хто допомагає військовим, хто зараз перебуває в полоні.

– Дякую від себе, своєї родини, що прийшли сьогодні провести мого брата. Нам потрібно мститися за кожного, хто поліг на цій війні. І ми можемо донатити, купувати дрони, які нищитимуть ворога.