Сучасний Ковель. Що цікавого у місті якщо ви тут вперше

Ковель – це місто, про яке знають, скоріше як про залізничний пункт, а не як про туристичний об’єкт. Небагато людей приїде сюди ціленаправлено, більшість прибуває проїздом, коли прямує до  кордону або повертається з мандрів. І, звісно, деякі туристи відвідують Ковель тоді, коли приїжджають до Колодяжного аби відвідати садибу Лесі Українки. Звідси до музею знаменитої української поетеси всього кілька кілометрів. Якщо ви не знаєте, куди піти в Ковелі, то нічого страшного, адже місто зовсім невелике і компактне, тут все знаходиться швидко.

З чого почати огляд міста?

Якщо ви щойно приїхали і ніколи не були у Ковелі, то перше на що подивіться – це залізничний вокзал. Він розташований поряд з центром міста і автовокзалом. Це найстаріша залізнична станція Волині. Ковель розташований прямісінько в центрі області і від нього розходиться чимало шляхів. Звідси залізницею можна виїхати закордон, до нього приблизно 50 кілометрів. Ковельський вокзал був відкритий 25 травня 1873 року. З тієї пори вона бачила чимало чого, саме сюди прибували потяги з міністрами, імператорами. У 1907 році був побудований красивий і сучасний вокзал. Автором проєкту був Олександр Вербицький. Будівля вважалася однією з найкращих у російській імперії, в ній були зали для очікування пасажирів різних класів. Проте розкішна станція була знищена під час Другої світової війни. На коліях Ковельської залізниці відбувалися запеклі бої у за допомогою бронепоїздів. Будівля вокзалу знищена після 1943 року. Нову звели у 1951 році. Зараз на Привокзальній площі стоїть паровоз Су-253-25.

 До того ж варто, також оглянути старі будинки, які розташовані на вулиці Брестській. Саме там розташовані старі будинки, які були споруджені ще на початку минулого століття. В них немає нічого особливого, але вони надають місту шарму і мають свій магнетизм. Є будиночки, що непогано збереглися, а є й такі, що зовсім у плачевному стані. Наприклад, можна побачити колишню єврейську школу, побудовану у 1907 році, колишню синагогу, що стала швейною фабрикою. Особливо приємно прогулятися тут влітку.

 Також варто піти до водосховища, яке розташоване на річці Турії. Воно розміщене за парком імені Тараса Шевченка, який знаходиться на вулиці Незалежності. Щоб дістатися до водосховища потрібно прогулятися дуже гарним і сучасним парком, де приємно і  влітку, і взимку. Принагідно можна зробити кілька фото біля найвищого у світі пам’ятника Тарасові Шевченку. Біля водосховища можна прогулятися, у літній період тут купаються, адже воно призначене і для відпочинку, і для господарських потреб. Максимальна глибина тут 3,5 метри.

Також можна відвідати краєзнавчий музей, походити храмами, яких у місті дуже багато, відвідати аптеку Фрідріксона, яка розташована прямо у центрі міста.

Цікавинки міста

У Ковелі є справжні унікальні пам’ятки, про які знають лише місцеві. Наприклад, на кладовищі поблизу Михайлівської церкви розташовані могили польських солдатів, в’язнів тюрем 30-х років, німецьких військовополонених, що відновлювали місто після війни. До середини 20-го століття ця частина міста була практично незаселена.

А на іншому старому «польському» цвинтарі поблизу цього храму є незвична могила. Її ще називають могилою Ромео і Джульєтти. Але історія, яка сталася з тими, хто похований там не вигадана, а справжня і трапилася вона на початку минулого століття. Про історію могили стало відомо зі слів ковельчанки Марії Батраченко, яка ще у 50-ті роки спілкувалася з родичкою родини Шумовських, чиї діти і поховані на цвинтарі на сучасній вулиці Незалежності. Отже, на даному кладовищі, а розташоване воно край дороги на вулиці  Незалежності і його добре видно з вулиці, є дві могили. В одній з них похована 17-річна Раїса і 18-річний Володимир Шумовські. Їхнім батьком був дворянин Ігнатій Шумовський. Юна Раїса кохала поручика драгунського полку Бориса Гловачевського. Але батьки не дозволили парі одружитися, бо Борис, хоч і був дворянином, але коштів не мав. Суворий батько вигнав Бориса зі свого кабінету і заборонив йому зустрічатись з Раїсою. Тоді Раїса вирішила, що їхнє життя не має сенсу і попросила Бориса вбити спочатку її, а потім себе. На останньому побаченні у парку молодик вистрілив у Раїсу і вона померла відразу ж. А от його постріл у себе був невдалим і хлопець помер аж через 18 днів, весь час, перебуваючи у тяжкому стані. Закоханих поховали поруч. Ця подія трапилася у грудні 1904 року. Брат-близнюк Раїси Володя не знав про те, що сестра і його друг Борис загинули. Батьки не написали йому, адже він в той час вчився у Петербурзі. Лише у травні 1905 року хлопець приїхав до Ковеля, а коли дізнався правду, то пішов на могилу сестри, де і застрелився. Володимира поховали в одній могилі з Раїсою.

На цей час на кладовищі є автентична могила Шумовських, збереглися оригінальні фото юних Раїси і Володі. Поряд – могила коханого дівчини Бориса, тут уже немає фото. Все це можна було б вважати міською вигадкою, але збереглися записи в метричних книгах, згідно з якими всі троє померли від вогнепального поранення.

А, якщо вам не надто цікаві старі історії і пам’ятки, то можна поїхати в урочище Нечимне, яке розташоване за 19 кілометрів від Ковеля. Це саме про нього писала Леся Українка у своїй знаменитій «Лісовій пісні». Це природний комплекс, де є озеро, луки, болота. Тут можна відчути справжній дух дикого Полісся, адже озеро Нечимне заболочене, тут є багато червонокнижних рослин, звісно, є й плазуни. До 2000-х років тут існувала експозиція, яка складалася з цінних речей, наприклад, стародруків, творів, де був підпис Лесі Українки. Але на початку 2000-х будиночок Лесі згорів, хоча у 2004 він був відновлений.

Ковель – це гарне і спокійне, досить провінційне поліське місто. Якщо вам набрид шум, суєта і хочеться спокою, тиші та дізнатися про щось нове, то обов’язково сюди завітайте.