Ковельчани попрощались з Героєм Володимиром Гузем

Сьогодні ковельчани віддали останню шану людині, яка наближала нашу Перемогу, здобувала мир для нашої країни, боролась за її майбутнє, стояла за те, аби тих трагічних подій, які Україна переживає у ці дні, не було.

Володимир Гузь народився 20 січня 1985 року у Ковелі. Навчався у загальноосвітній школі №11, закінчив професійно-технічне училище №7 за спеціальністю «Оператор комп’ютерного набору».

Згодом займався ремонтами, працював в автомайстерні, де фарбував автомобілі. Понад 7 років – монтажником у ПП «ЮА Інет».

У 20 років віра у Бога привела Володимира до церкви «Еммануїл». Там він познайомився з майбутньою дружиною Юлією. Разом вони прославляли Господа, як учасники музичної групи при церкві «Em Worship».

Володимир був творчою, спортивною людиною. Не маючи музичної освіти, швидко навчився грати на барабанах, обожнював брейк-данс, любив баскетбол, займався вільною боротьбою.

Хоча не служив у війську, але постійно казав, що коли прийде час, то не стане ховатись, а піде захищати Україну.

16 вересня 2022 року Володимира мобілізували. Наш Герой служив радіотелефоністом відділення корегування артилерійського вогню 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Сини з нетерпінням чекали повернення тата з війни: старший – дванадцятирічний Ілля змайстрував для батька стілець та поличку для журналів, а молодший – семирічний Роман – зловив велику рибу. Для родини липень нинішнього року став найкращим місяцем літа, адже Володимир був з ними у відпустці.

Близькі згадують Героя позитивним, життєрадісним та дуже товариським. Багато його мрій та планів зруйнувала війна.

Матрос Володимир загинув 30 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вовчанськ Харківської області. Йому назавжди – 39.

За день до загибелі захисник отримав відзнаку від командира військової частини, у якій служив.

«Дякуємо тобі, Герою, за честь, доблесть, захист, служіння Україні. Щирі співчуття мамі Марії Аркадіївні, татові Миколі Якимовичу, дружині Юлії, синам – Іллі та Роману, брату Олександру, всім, хто знав та любив Володимира», – сказав міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Багато гарних слів сьогодні звучало про нашого захисника. Депутат міської ради, друг Героя Станіслав Пашкевич розповів, що Володимир був прекрасним батьком, сином, товаришем:

“Людина честі. Людина принципу. Його віра у добро та справедливість завжди вела його вперед. Він до останнього відповідально виконував свій військовий обов’язок. Володимир завжди хотів допомогти ближнім. Він віддав найцінніше – своє життя – за нас з вами. Йому було всього 39 років. А який глибокий слід він залишив після себе у наших серцях. Цей світ втратив людину, яка є прикладом для наслідування”, – додав Станіслав.