«На щиті» повертається додому ще один Герой, який понад 14 місяців вважався зниклим безвісти

Дві громади — Ковельська та Дубівська — у скорботі за полеглим Героєм, уродженцем Ковеля, мешканцем села Вербка, Василем Валентиновичем Романюком. Понад рік захисник вважався зниклим безвісти.

Тепер він назавжди повертається до рідного дому. Прощання з воїном відбудеться завтра, 6 квітня, у селі Вербка Дубівської громади:

11:30 — заупокійна літія біля будинку загиблого Героя (вул. Ватутіна, буд. 74А);
12:00 — чин похорону у храмі преподобного Серафима Саровського с. Вербка.

По завершенню — піша хода, громадська панахида на кладовищі с. Вербка.

Василь Романюк народився 12 січня 1990 року у Ковелі.

Після закінчення Вербської школи навчався у Ковельському професійно-технічному училищі №5. Згодом здобув фах техніка-електрика у Державному вищому навчальному закладі «Нововолинський електромеханічний коледж».

Василь 15 років працював за спеціальністю на Ковельському хлібокомбінаті.

З майбутньою дружиною Лесею познайомився у 2008 році. Через два роки пара одружилась. Невдовзі у подружжя народився син Станіслав, якому зараз 15 років, та донечка Мар’яна, якій 12.

Рідні пригадують, що Василь був майстром на всі руки.

Він був підтримкою та опорою для своїх батьків, люблячим чоловіком для дружини, прекрасним батьком. Обожнював проводити час з дітьми, займався з ними ліпленням. Любив кулінарію, часто радував сім’ю смачними сніданками.

Найбільшим захопленням Василя були подорожі. Він умів бачити красу природи навколо, особливо — у горах Карпат.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік сказав рідним, що якщо буде потрібно — піде захищати свій дім, свою країну.

13 лютого 2023 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання у Нововолинську Василь ніс службу у 417-му окремому стрілецькому батальйоні.

Тримав оборону на Дніпропетровському напрямку, згодом — на Запорізькому.

Життя стрільця 1-го кулеметного відділення кулеметного взводу військової частини А4898, солдата Василя Романюка, обірвалося 28 січня 2024 року в районі населеного пункту Новодарівка Запорізької області.

Упродовж 14 місяців рідні жили з надією, чекали.

Проте дива не сталося. Загибель воїна підтвердили результати ДНК-експертизи.

Щирі співчуття мамі Валентині Сергіївні, татові Валентину Олександровичу, бабусі Любові Іванівні, дружині Лесі, сину Станіславу та доньці Мар’яні, брату Артуру з сім’єю, усім рідним та близьким, хто знав, любив та поважав полеглого захисника.

Поховають воїна на кладовищі села Вербка.

Вічна слава і пам’ять Герою!

05-04-2026

Повернутися назад