| В багатому творчому арсеналі Івана Поповича мабуть є багато засобів, здатних довести, що він є тільки однофамільцем одного з наймолодшої в трійці захистників древньої Русі, а цілком самобутній і справжній артист сучасної нам вітчизняної естради. У Ковелі метр української попси вдався лише до деяких з них, взявши до концертних супутників свою веселу вдачу, респектабельний костюм і вічноживу фонограму, яку час від часу мав намір доповнювати власним голосом і милозвучними вигуками одного палко любимого артистами і добрезнаного в народі трьохбуквенного слова. І полились, зазвучали у залі міського палацу культури і техніки до болю знані мелодії і крилате поповичівське "Гей!", яким співак і композитор і цього разу намагався поповнити словниковий запас своїх слухачів, зокрема вищих посадових осіб району і навіть одного поважного гостя з Німеччини. Нажаль цього разу народного артиста не зрозумів не лише закордонний гість, а й сам народ, поволі залишаючий зал і свого ненажарт докучливого кумира. А вцілому Попович покладені на нього обов'язки виконав з честю. Покликаний щоб хоч якось урізноманітнити програму свята він з успіхом посприяв її достроковому завершенню, залишивши собі приємні ковельські враження і чималий авторський гонорар, а нам - ще один привід для спогадів і не зовсім веселих роздумів. |
11-05-2013 |
| Повернутися назад |