Мережива душі Ніни Габрилевич

  Тільки-но випадає вільна хвилина — вона бере до рук голку з ниткою. Спочатку вишивала для себе, “в скриню”. Потім зрозуміла: її роботи цікаві для інших. Бо виконані з любов'ю. На замовлення душі. Від самого серця.
  “Раз люди йдуть до мене — значить вони хочуть, прагнуть цього. Але завжди кажу: попробуйте самі. Я спонукаю людей до праці. Своєю працею. Звичайно, що так зразу не вийде На це треба: сила волі, терпіння і дуже велику любов”, - каже вишивальниця Ніна Габрилевич.
  Для неї вишивання — це спосіб відтворити на полотні власний настрій. Поділитися думками. Пробудити гордість за своє, українське. Свого часу саме нитка з голкою повернули її до життя після складної операції.
  “Тільки прийшла до свідомості, я собі сказала: ти не можеш вмерти., бо у тебе ще стільки незакінчених справ. Моя майстерня завжди зі мною, вона завжди відкрита... Для мене головне — переждати, коли в церкві відправиться, а потім вже брати до рук голку. Бо це для мене — не робота. Це для мене насолода! Це стиль мого життя...”, - розповідає вона.
  Вперше ковельська майстриня представила свої роботи на публіку ще 15 років тому. З того часу — це вже 18-а виставка. І кожен раз відвідувачі знаходять для себе щось нове. Невідоме. Незбагненне.
  “Я зачарована. Залюблена. І надзвичайно піднесена на цій виставці. Я дуже люблю рушники і сама вишиваю. Але такого дива я не бачила... Я вважаю, що це скарб. Незбагненний скарб — для самої Ніни, міста Ковеля і всієї України”, - ділиться враженнями майстер народної творчості (м.Турійськ) Валентина Якимович.
  Секрету зі своєї творчості Ніна Габрилевич не робить. Навпаки - підтримує зв'язки з багатьма вишивальницями. І не лише в Україні.
  “Виставка дуже цікава. Вона вкладає всю душу в роботи. В неї все так - по ділу. В неї дуже гарна композиція. Я — майстер народної творчості України. Вважаю, що у неї талант, і я захоплена її творчістю”, - говорить майстер народної творчості України Надія Сукова.
  Вишиті сорочки — не лише експонати виставки, а улюблений одяг у родині вишивальниці. На свій творчий ювілей пані Ніна одягнула особливу сорочку.
  “ Отакий настрій у мене, напевно, сьогодні. Він такий — трошки із сумом, бо тут і чорне є. Бо, бачите, ювілей — це відрізане життя. Але я думаю, мені ще довго і довго жити”, - каже Ніна Габрилевич.
  Жити і творити. Бо своє життя майстриня не уявляє без творчості. Та й поціновувачі її таланту чекають від неї нових ідей. Нових поєднань візерунків та кольорів.