Жителі сіл Самійличі, Положеве та Пехи просять звернути увагу на малокомплектні сільські школи

  Жителька села Самійличі Єва Скабук привела своїх шестирічних онуків Настю та Данила на святкову лінійку. Мелодія першого дзвоника у самійличівській школі мала б звучати і для них, але дитячу мрію стати школяриками довелося відкласти ще на рік.
  “Ми вирішили, що діти не будуть ходити, бо клас некомплектний, і дається тільки 5 годин. Ви б хотіли, щоб ваша дитина раз в тиждень мала математику, раз в тиждень мову?.. Ваша дитина б того навчилася? Ми вирішили залишити дітей на цей рік, а щоб наступного року був повний клас... Просто нам держава іншого вибору не залишила...”, - каже мама Наталія Мазурок.
  Всього у школі в Самійличах навчаються 32 учні. Те, що з першого вересня навчальний заклад не поповнили першокласники, непокоїть і вчителів. Сумніваються вони і в ефективності індивідуального навчання на дому.
  “Самі подумайте: як можна нормальним, здоровим дітям виділити 5 годин (це початкова школа), 6-9 класи — по 8 тижневих годин. Якщо при повному тижневому навантаженні в початковій школі - це 22 години, а в нас зараз у 8-му класі — там майже 27 тижневих годин. То всі предмети треба вкласти в 8 годин. Та це було би ще півбіди. Але ж — це навчання має відбуватися за місцем проживання дитини. Як можна сказати отаким кнопочкам-школярикам, що вони не будуть ходити в школу. “Батьки зверталися, плакали. В батьків істерика... Коли в хаті, наприклад, 3 школяра: з них двоє ідуть до школи, а один — ні...”, - говорить директор школи 1-2 ступеня села Самійличі Валентина Положевець.
  Перед урочистою лінійкою батьки та вчителі підписують чергове звернення з приводу майбутнього сільської школи. Цього разу - у Верховну Раду, на ім'я народного депутата України Степана Івахіва. Подібна проблема актуальна й для сусідніх сіл - Пехи та Положеве, що, як і Самійличі, нині перебувають у складі Шацької об'єднаної територіальної громади.
  “Ну киди дітей возити до Шацька за 15 кілометрів? А чим возити?...”, - каже жителька села Самійличі Зінаїда Тимошук.
  Люди звертаються до народного депутата, бо довіряють своєму обранцю. Степан Івахів вже багато допоміг сільській школі. От і до першого вересня народний депутат подарував комплект шкільних меблів. А помічник Степана Івахіва Наталія Маленицька не лише привітала школярів з початком навчального року, а й привезла для них нове спортивне спорядження та великий святковий торт.
  “Я вам всім бажаю гарного навчального року. Пам'ятайте діти, що ви вчитеся не для тата з мамою. А для себе. Може й не буде з вас президентів та прем'єрів, але точно ви будете хорошими людьми. І справжніми громадянами нашої великої країни... Хороших вам оцінок, міцних знань і всім нам мирного неба над головою...”, - говорить помічник народного депутата України Наталія Маленицька.
  Свого часу сільська школа в Самійличах отримала друге дихання саме після того, як за кошти благодійного фонду Степана Івахіва “Патріоти Волині” тут замінили старі вікна та двері на нові, енергоощадні. А ще — за фінансової підтримки народного депутата в самому центрі села встановили дитячий ігровий майданчик. Відтепер тут завжди чути дитячий галас.
  “Тут напрошувалось, щось зробити для дітей — адже діти наше майбутнє. Ми звернулися до Степана Петровича Івахіва з проханням виділити кошти для придбання матеріалів з тим, щоб власноруч зробити такий майданчик. Чому саме такий підхід? Чому саме гроші, а не елементи такого обладнання. Якщо ми з вами переберемо каталоги, то побачимо, що виробники відповідного обладнання є. Але ціни, які вони пропонують, нам не під силу. Ось така гірка, наприклад, ігровий комплекс — він буде вартувати в районі 25 тисяч. Оця хатинка, яка стоїть за мною, тисяч 15 гривень. І ми зрозуміли, що подібні речі ми можемо зробити за значно менші кошти своїми руками: є молоді татусі, є активісти в селі... ми обговорили дане питання і звернулися за дорогою до С.П.Івахіва — і нам дали 13 тисяч гривень. І ми самі за ці кошти заготовили ліс, самі його попиляли. Елементи конструкцій зробили...Бачите, непогано вийшло?”, - говорить в.о. старости територіальної громади Олександр Кусько.
  Для того, аби діти посміхались і почувалися щасливими іноді зовсім не треба якихось грандіозних звершень та надзусиль. Достатньо лише трохи уваги, розуміння та підтримки. Від держави. І просто - від нас, дорослих...