"Урочище Вовчак: Волинська січ" - місце сили та особливої енергетики.

 У нас була мрія, обов'язково показати дітям, якими ми опікуємось,  волинський Вовчак, аби вони своїм серцем змогли відчути справжню Україну - величну, відважну, несамовиту та надзвичайно прекрасну! Розкрити таємниці загадкового лісу, краєчком душі торкнутися історій неймовірних  людей, яких викохала українська земля. 
 

І нарешті  нам це вдалося!....

 

Це неймовірне місце!  Тут відтворені  криївки та оборонні споруди. Функціонує краєзнавчий музей, якого волонтери  наповнили цікавими та щемливими військовими експонатами. Є пам'ятні  знаки пов'язані з історичними подіями та людськими долями. Вовчак має свого сторожила - кремезного дуба, якому вже понад 350 років. Він бачив і чув  чимало...обнімеш дерево і тобі здається ніби поринаєш у його старече буремне життя...В урочищі стоїть біла хатина, як пам'ять про село, яке стерли з лиця землі радянські окупанти. Відкриваєш двері і вдихаєш запах української  хати... невеличка,  але водночас простора наповнена  речами, які мають серце...Це неможливо описати словами, коли до твоїх рук потрапляє одна з них...Посеред урочища  стоїть гарна дерев'яна церква. Там спокійно, там добре. 




 

 Нам пощастило, бо наша група потрапила на зйомку фільму " Шлях поколінь". Переодіті актори, ще більше розбурхали уяву. Ми познайомилися з цікавими людьми, героями, які сьогодні захищають Україну, як колись їх  пращури  боронили  державу від цього ж окупанта...Це символічно і водночас трішки страшно, бо усвідомлюєш, що пройшло вже стільки років, а ми ще й досі втрачаємо....
 

  Давно немає села, яке стало   найбільшою військовою базою українського руху опору, немає бійців УПА та  їх повстанської армії, не кличуть до бою  "Клим Савур" , "Сосенко" "Кліщ"....але є дещо більше  - це наша пам'ять про Україну у вогні...У таких місцях народжувалась  наша самобутність,  наша держава! 
 

 " Я українець - тілом і духом!" -  так потайки вчили вже своїх онуків, ті, хто вижив у вогні...Бути українцем, любити Україну -  велика честь! Вчимося цьому самі  і дітей навчаймо бути справжніми!




 Більше фото та інформації на Facebook сторінці Ковельського міського центру соціальних служб.