У Ковелі попрощались з Воїном Юрієм Лукашуком

Сьогодні мешканці Ковельської громади прийшли вклонитися та провести в останню дорогу Героя Юрія Лукашука.

Довгим був шлях Юрія на щиті додому. Він загинув 16 травня цього року. Через шквальний вогонь загарбників побратими не могли забрати його з поля бою. Коли це сталося, то тіло потрібно було не лише упізнати, але й зробити експертизу ДНК. Годі собі навіть уявити, що пережила мама, тато, рідні.

Історія про Юрія — це історія, як простий хлопець може стати Героєм. Він навчався в ліцеї №1, здобув освіту у Міжрегіональній академії управління персоналом. Втім, здебільшого працював на будівництві.

Усе змінило 24 лютого 2022 року. Юра ніколи не служив в армії та не мав військової спеціальності, був хворий на одну з форм астми. Проте сам прийшов у військкомат і попросився на фронт. Одразу не взяли. Він був настільки наполегливим, що 2 вересня 2022 року його призвали як добровольця.

Взяв з собою інгалятор, який рятував його у важкі хвилини приступів хвороби.

Попри це, настільки був вмотивований і так хотів бути корисним в армії, що потрапив на навчання у Велику Британію. Отримав спеціальність, а потім воював у найгарячіших точках.

Одного разу, коли на позиції наших бійців прибилось маленьке цуценя, Юра приручив його. І на фото — він зі своїм другом.

“Незважаючи на усі жахіття війни, наші воїни не втрачають людяності, вони можуть співчувати, допомагати іншому. Вони завжди пам’ятають, що воюють за власний дім, власну родину, свою країну. У березні Юрій був поранений, лікувався в госпіталі. Потім знову на фронт. Війна обірвала його життя. У жалобі уся наша громада. Глибока шана і співчуття батькам, сестрі, усім рідним. Світлого шляху і молитовного супроводу його душі. Вічна пам’ять”, — зазначив міський голова Ігор Чайка під час громадської панахиди.

Через кілька днів, 13 серпня, Юрій міг би святкувати свій 37-й день народження. Не судилося.

Сьогодні ми згадуємо, яким він був. Його вчителька фізики Лариса Ковальчук каже, що хлопець у школі старався гарно вчитися. З ним прагнув дружити кожен. Він був совісним, порядним, вихованим, добрим, відповідальним.

– Юрій був найкращим з нас усіх, бо, не роздумуючи, пішов захищати Україну. Знай, що пам’ять про тебе, Герою, буде у наших серцях. Твоє життя — приклад для наслідування молодого покоління. Твій образ – увічнений на стелі ліцею, буде свідчити про нашу вдячність і пам’ять, – звернулась педагог до свого учня.

Сестра Наталія теж подякувала своєму братові за героїзм, стійкість, міцну волю нищити ворога на рідній землі.

– Мужній воїн, справжній чоловік, але завжди для мене ти будеш меншим братиком, завжди будеш у моєму серці. Низький тобі уклін і вічна шана, – мовила вона.