У Ковелі віддали останню шану Герою Андрію Шпилюку

Андрієві Шпилюку у лютому виповнився 31 рік. Його молоде життя обірвала війна. Життя, яке було сповнене любові до близьких, планів, віри у майбутнє.

Сьогодні, коли ковельчани прощались з Героєм, були – негода, дощ, вітер, але несподівано засяяло сонце, ніби Андрій вирішив востаннє посміхнутись нам.

Він народився і виріс у Ковелі, навчався у ліцеї №3 та колишньому ЗЗСО №8. Закінчив професійно-технічне училище за спеціальністю зварювальника. Вищу освіту здобув в Луцькому інституті розвитку людини університету «Україна», де отримав диплом інженера комп’ютерної техніки.

Працював на підприємствах – «Ковельсільмаш», «Ковельводоконал», «Верес».

«Добрий, щирий, беручкий до роботи, перший помічник на городі», – так згадує про свого онука бабуся Надія Ілярівна, яка і виховувала Андрія.

Ковельчанин пішов добровольцем на фронт. У грудні 2022 року підписав контракт. Служив у розвідувальному взводі.

У силу своєї спеціальності мало розповідав про війну, а завжди присилав позитивні моменти і фото котів, яких він там підбирав. Дуже любив тварин.

У березні він прийшов у відпустку, поспілкувався з рідними, зустрівся з друзями, побув у рідному місті. Здавалося б, усе добре. 27 березня повернувся на фронт, а через три дні, 30 березня – його не стало. Ворожий дрон залетів на позиції, де був ковельчанин з побратимами, і внаслідок скиду вибухівки – наш Герой загинув біля села Степове Запорізької області.

«Низький уклін і щирі співчуття родині – мамі Оксані Федорівні, бабусі Надії Ілярівні, брату Назару, донечці Ані, коханій Ніні, всім рідним, близьким, хто знав і любив Андрія. Його загибель – це ще одне нагадування нам, якою дорогою ціною дається нам свобода і незалежність нашої держави. Вічна пам’ять і шана Андрію Шпилюку», – сказав міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Вчителька Андрія, заступник директора ліцею «Оберіг» Антоніна Цешинська розповіла, що хлопець був дуже світлою хорошою людиною.

– Ми всі пам’ятаємо тебе, Андрію, красенем, учнем – спортсменом, учнем -інтелігентом, завжди усміхненим, врівноваженим, активістом нашого шкільного життя. Ти – наша гордість. Ми дуже сумуємо і низько схиляємо голови перед твоїм величним подвигом.

Непросто було говорити коханій дівчині Андрія Ніні. У її пам’яті – 8 щасливих років, які вони провели разом.

– Я вдячна тобі, Андрію, за все – емоції, переживання. Ми планували сім’ю, дітей. У нас мало бути все, як в інших. Але війна зруйнувала наші мрії, сподівання на життя. Це невимовний біль, який не передати словами.