Ковельчани віддали останню шану офіцеру Ігорю Подолянчуку

Сьогодні у нашому місті знову приспущені прапори. Ковель попрощався з майором, заступником командира батареї з озброєння військової частини А 4123 Ігорем Подолянчуком.

Міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди розповів про життєвий шлях офіцера, представника третього покоління кадрових військових у родині.

Ігор Подолянчук народився 12 січня 1971 року у м. Звягель на Житомирщині у сім’ї військових. Згодом його батька перевели в Ковель. Ігор навчався у середній школі №4, після закінчення – вступив у Хмельницьке вище артилерійське командне училище. З того часу почалася його військова кар’єра.

У 1994 році зі своєю коханою Нілою створили сім’ю. У них народились син та донечка.

Ігор був турботливим чоловіком, батьком і хорошим сином. Вільний час намагався присвячувати дітям, хоча бути поряд доводилося не часто, адже чоловік обрав професійний шлях військового, наслідуючи свого батька, якого ковельчани знають і пам’ятають. Подолянчук Віталій Семенович підполковник, учасник бойових дій в Афганістані, майже два десятка років очолював Раду ветеранів війни і праці нашого міста. Батько в усьому підтримував сина і пишався ним.

Ігор Подолянчук пройшов усі щаблі службової драбини. Служив у нашому місті у в/ч А1636. З 2003 року – у складі 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила в м. Яворів на Львівщині.

У 2008-му його перевели у Любомль, де він обійняв посаду заступника військового комісара місцевого військкомату. Згодом на такій посаді працював у Ковелі. Через рік, маючи достатній стаж військової служби, пішов на пенсію.

Коли у 2014 році розпочалась антитерористична операція, повернувся у військо. Спочатку був в артилерійському підрозділі навчального центру в Старичах. Побував і на передовій. Отримав поранення, контузію. Лікувався і продовжував служити.

У Старичах його і застала повномасштабна війна. У травні 2024 року був направлений у зону бойових дій в складі 67-ї ОМБр ЗСУ. Воював на Херсонщині, Донеччині, Сумщині.

9 березня цього року отримав важке поранення і контузію на Сумщині. Тоді внаслідок ворожого обстрілу на його очах загинув товариш, а Ігор та ще один побратим – вижили. Попереду чекали лікування та реабілітація. Проте, здоров’я уже було суттєво підірване.

11 квітня 2025 року серце майора, заступника командира батареї з озброєння військової частини А 4123 Подолянчука Ігоря Віталійовича зупинилося в одному з лікувальних закладів області.

Висловлюємо щирі співчуття дружині Нілі Василівні, дочці Ользі, сину Олександру, брату Олегу з сім’єю, рідним і близьким, усім, хто знав та любив цього відважного захисника.

Побратими Ігоря Подолянчука у своїх виступах наголосили, що їх товариш з гордістю і честю через усе життя проніс звання офіцера Збройних Сил України.

Поховали воїна на кладовищі села Вербка Дубівської громади.

Вічна пам’ять і слава!