Ковель віддав останню шану Героям – Кірілу Євтушику та Олегу Чугусову

Сьогодні Ковель прощався з двома своїми Захисниками — зовсім молодим 20-річним Кірілом Євтушиком, який тільки починав свій життєвий і військовий шлях, та 48-річним Олегом Чугусовим, дорослим чоловіком, загартованим досвідом, випробуваннями й війною.

Їхні історії різні, але їх об’єднує одне — свідомий і рішучий вибір, який вони зробили на користь України, ставши на її захист.

Кіріл Євтушик — солдат Національної гвардії України, сапер 1-го інженерно-саперного відділення військової частини 3009 (20-та бригада оперативного призначення «Любарт», корпус «Азов»).

Кіріл народився 16 серпня 2005 року в Ковелі. Навчався у ліцеї №3 імені Лесі Українки, ліцеї імені Небесної Сотні та Ковельському центрі професійно-технічної освіти.

Активний, сильний, наполегливий — таким його знали всі. Він займався карате, плаванням, цікавився безпілотниками і мріяв про службу в 3-й штурмовій бригаді, де пройшов рекрутингове навчання у грудні 2024 – січні 2025 року. У липні 2025-го добровільно став до лав НГУ «Любарт», пройшов вишкіл та військову підготовку.

Хлопець мав теплі й довірливі стосунки з мамою Тетяною. Вони говорили про все — від буденних справ до найскладніших життєвих тем. Та у цій ситуації мама не могла відмовити сина, бо він прийняв надзвичайно доросле рішення у такому юному віці.

У жовтні 2025 року Кіріл вирушив на Донецький напрямок. Вранці 6 листопада подзвонив мамі та рідним — спілкування було довше й тепліше, ніж будь-коли. Того ж дня він отримав важке поранення внаслідок падіння боєприпасу з ворожого дрона. Його евакуювали до лікарні імені Мечникова у Дніпрі. Лікарі робили все, аби врятувати хлопця, але 21 листопада серце Кіріла Євтушика зупинилося. Його життя було таким коротким, але сповненим відваги, мужності й рішучості.

Як зазначив командир роти на псевдо «Тюр», традиції українського війська продовжуються, бо є такі молоді хлопці як Кіріл: «Ми прощаємось із нашим великим Лицарем, другом з позивним «Дизель», справжнім воїном та Героєм. Він завжди залишиться серед нас, посеред нашої справи. Завдяки таким Захисникам ми тримаємо стрій. Наше завдання — пам’ятати загиблих побратимів і продовжувати боротьбу».

У Кіріла залишилися мама Тетяна, тато Юрій, брат Юрій, дідусь Ярослав Антонович та бабусі Зоя Миколаївна й Ангеліна Петрівна.

Олег Чугусов — солдат Збройних сил України, кулеметник механізованого батальйону військової частини А4667.

Олег народився 5 березня 1976 року в Ковелі. Навчався у ЗОШ №5. Зростав у родині, де панували тепло й підтримка; був товариським, рішучим і надійним.

Після школи проходив строкову службу в десантних військах. Працював на будівництві, довгий час був на заробітках у Москві, але повернувся додому після початку агресії росії проти України. У 2014 році пішов добровольцем у 79-ту аеромобільну бригаду та служив артилеристом.

Пізніше доля його знову звела з Аллою — першим юнацьким коханням. Обоє мали синів одного віку, Романа і Дмитра. А п’ять років тому у них народилася донечка Валерія, яка стала для Олега найціннішою у світі. Він сам оформив декрет і доглядав за донькою, поки дружина працювала, облашто-вував будинок власними руками й завжди робив більше, ніж від нього чекали.

Після повномасштабного вторгнення він знову повернувся у стрій. Через затримки з документами мобілізація відбулася лише 21 березня 2024 року. Олег казав дружині: «На війну забирають наших дітей. Не можу інакше».

Він був готовий до будь-якої роботи у війську й знову став кулеметником.

4 липня 2024 року Олег подзвонив Аллі, привітав її з днем народження та вирушив на завдання.

Невдовзі родину повідомили, що він зник безвісти. З того часу Олег так і не виходив на зв’язок. Він загинув 11 липня 2024 року поблизу Старичі

Чугуївського району Харківщини, тоді його тіло не вдалося забрати через інтенсивні обстріли. Додому він повернувся лише через 16 місяців очікування.

У нього залишилися дружина Алла, донька Валерія, сини Роман і Дмитро, батьки Галина Анатоліївна та Анатолій Михайлович, сестра Вероніка.

Сьогодні на площу Героїв Майдану прийшли попрощатися з воїнами рідні, побратими, друзі та мешканці громади.

«Кіріл Євтушик та Олег Чугусов назавжди залишаться частиною історії міста. Дякуємо їм за честь, захист, подвиг. Від усієї громади висловлюю щирі співчуття родинам. Ми розділяємо ваш біль і схиляє голову перед вашою втратою», – сказав міський голова Ігор Чайка під час своєї промови.

Поховали воїнів на Алеї Героїв міського кладовища.

Вічна пам’ять і слава!