Ковельчани вшанували пам’ять українців, чиї життя обірвались в полоні

Трагедії війни. Інколи навіть важко уявити, які випробування випадають на долю українців. Одне з найстрашніших — російський полон. Це місце, де люди проходять крізь нелюдські катування, голод, приниження й невідомість. Скільки потрібно сили, витримки, мужності, аби вистояти. На жаль, не кожному вдалося повернутися з неволі…

Сьогодні у Ковелі вшанували пам’ять Захисників і Захисниць України, страчених, закатованих та загиблих у неволі. Біля пам’ятника «Борцям за волю України» зібралися родини військовополонених, представники влади, військові, духовенство та громадськість, щоб віддати шану тим, чиє життя обірвалося за ґратами російських катівень.

У ці дні минає чотири роки від трагедії в Оленівці — однієї з найчорніших сторінок цієї війни. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року росія здійснила теракт у колонії, де утримували українських військовополонених, зокрема оборонців Маріуполя та «Азовсталі». Тоді загинули 53 українські воїни, понад 130 зазнали поранень.

Біль російського полону торкнувся й Ковельської громади. Серед наших земляків є ті, кому вже не судилося повернутися додому.

Одним із них є ковельчанин Павло Шайтан. На початку повномасштабного вторгнення він повернувся із-за кордону, аби стати на захист України. Разом з іншими ковельчанами патрулював місто, охороняв об’єкти критичної інфраструктури, а згодом добровольцем пішов на фронт. 16 квітня 2022 року Павло потрапив у російський полон, а вже 28 квітня загинув у неволі. Його тіло повернули в Україну лише 26 грудня 2023 року. До останнього рідні вірили, що він живий. Павло віддав життя за свободу України, а ворогу не вдалося зламати його дух.

Ще одна трагічна історія — доля Юрія Лобашова. Старший солдат, радіотелефоніст 1-го стрілецького взводу військової частини А7086 потрапив у полон у травні 2022 року. Понад півтора року рідні чекали на його повернення. Коли вже з’явилася надія на обмін, 24 січня 2024 року над Бєлгородською областю був збитий російський літак Іл-76, на борту якого, за повідомленнями, перебували українські військовополонені. Юрій трагічно загинув.

У своєму виступі міський голова Ігор Чайка підкреслив, що сьогодні громада схиляє голови перед пам’яттю тих, хто загинув у російській неволі, і водночас думає про українських Захисників, які досі перебувають у полоні. Він наголосив, що кожен із них має повернутися додому, а злочини, вчинені росією проти військовополонених, не мають бути забутими чи залишитися безкарними.